Явился Иоанн, крестя в пустыне и проповедуя крещение
покаяния для прощения грехов. И выходили к нему вся
страна Иудейская и Иерусалимляне, и крестились от него
все в реке Иордане, исповедуя грехи свои. ( Марк 1:4-5 )
Скажи сынам Израилевым: если мужчина или женщина
сделает какой-либо грех против человека, и чрез это
сделает преступление против Господа, и виновна будет
душа та, то пусть исповедаются во грехе своем, который
они сделали, и возвратят сполна то, в чем виновны...
( Числа 5:6-7 )
Если он виновен в чем-нибудь из сих, и исповедается, в
чём он согрешил, то пусть принесет Господу за грех свой,
которым он согрешил, жертву повинности... ( Левит 5:5-6 )
Многие же из уверовавших приходили, исповедуя и
открывая дела свои. ( Деяния 19:18 )
Если исповедуем грехи наши, то Он, будучи верен и
праведен, простит нам грехи наши и очистит нас от всякой
неправды. ( 1Иоанна 1:9 )
Комментарий автора: Адреса других Библейских исследований, не помещённых на этом сайте:
Схема жизни праотцов от Адама до Арфаксада: https://www.stihi.ru/2018/04/23/282
Схема жизни праотцов от Ноя до Авраама: https://www.stihi.ru/2018/04/09/10236
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
